Шепоче берег у хвилясто-пишних гривах,
Ховає таємниці в надвечірній млі,
Завзятий місяць у відливах і припливах
Керує морем на небеснім кораблі.
Від загадковості і сили його впливу
Сонливе сонце похилилось на крилі.
Кигичуть чайки від душевного пориву,
У море кидають назбирані жалі.
Під золотою парасолькою проміння
Висить тунель у темряву вечірніх зір,
Омите щедрістю берегове каміння
Волочить мрії у прямий морський ефір.
Відлуння котиться із мушлі мовчазної, —
Витають в тактах звуки, обрій ледь повзе...
До берега Надії, гавані морської,
Пливуть надії в пінній ваті, як безе. 2014
