Північний вітер коле, як їжак, —
Не захищає навіть і піджак.
Мотор збиває із води коктейль —
Молочно-білу крутить карусель.
Пливе “Блакитна Чапля” — корабель —
Між островів, далеких до земель.
Вмонтована цікавинка в судно —
Скляне, товстезне і прозоре дно.
Там, у западинах — підводний світ,
Піднімеш голову — птахів політ.
Вони, мов килими на острівцях,
Що у березах, туях, ялівцях…
Ростуть дерева зовсім без землі —
В ущелинах, тому й такі малі,
Підживлені у бризі, у снігах,
У водяних приливах і дощах.
Тримає скеля на своїх плечах
Для альпіністів вертикальний шлях.
Мандрує бризок прибережних гул
На пляж з великих валунів, впритул.
Тут береги скелясті і стрімкі,
Холодні води — чисті, гомінкі.
А зорі недалекі і чудні
Зійшлися на небесному човні…
Але найбільше диво — восени,
Коли вигойдують заграви сни,
Танцює сяйво вздовж і впоперек
У кольорових блисках дискотек. 2015
