Сурмить весна! Дзвенить весна!
То ллється пісня жайвора.
Траві земля тепер тісна –
Вилазить моложавою.
В набухлій брунечці давно
Нове життя закладене.
Комахи кинулись в танок.
Тепло вже непідвладне є.
Пливуть-вертають журавлі,
Вітаються з хмаринками.
І тепло, й радісно землі
Під зорями-жаринками.
Зелом встелилася земля,
Стріляло небо грозами,
Їжак проснувся і змія:
«Не стрітися б з морозами!»
Сурмить весна! Дзвенить весна!
Радіти й справді хочеться.
Верба тепер уже рясна,
І сонце довше котиться!
11.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
І якже гарно звучитьнаспів ваших чудових рядкув! Сама весна заслухається. А вербочки, доречі, люблю особливо.Сам ще дитиною із свяченої вербочкивирастив деревце. Додаю у обране.
Спасибі Вам, Євгенію. Ви, як завжди, щедрий на добрі слова. Це ж так прекрасно, спостерігати за посадженим особисто деревцем, та ще й освяченим!
Щасти Вам! З Благовіщенням Вас!
