Минають дні, роки, століття, сиві,
Міняються гетьмани і царі,
Та лиш молитва матінки за сином
Однакова уранці й при зорі.
Любов її не худне, не старіє –
Це, як ніким не випита ріка,
Як віра в те, що правда угорі є,
Що на землі утвердилась в віках.
І не бува вірнішої любові,
Окрім любові неньки до дітей,
Вона з дитям іде й на поле бою,
І серед добрих, відданих людей.
В вогонь вона іде й на барикади,
У снах дитини квіткою цвіте.
Її не вбити і не залякати!
Запам'ятай навік, дитино, це!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
ОЙ, у мене по голові мурашки.Як Ви праві.Так як сина любить мати слів бракує передати.Мало світу,мало неба.
Тільки в серці мами може уміститися
Та любов,що океаном готова розілитися.🌼
Ганна Верес відповів на коментар БЕЗ, 11.03.2017 - 19:11
Клас, неперевершено. Як щиро і гаряче. Тільки материнське серце вміщає ту безмежну любов і віддає безкорисливо своїм синам і донькам,
тільки материнське серце не має граней любові до власних дітей, тільки материнське серце готове на самопожертву заради дітей. Спасибі вам за цей вірш наповнений материнським щастям та любов'ю.