Старий горіх на тин поліг,
Зігнувсь до брами,
Для нас він був як оберіг,
У серці з нами
З тих пір, коли у вирій ми
Знялùсь птахами,
Чекав горіх, чекали нас
і тато, й мама.
Але минали дні, рокù-
Ми не вертали.
Не дочекавшись нас батьки
Пішли за хмари.
Осіла хата, похилилась
Чорна стріха,
Спорùш повився від хатини
До горіха,
Все застеливши, наче килимом
Довкола,
Минає час, униз несе
Шаленим колом:
Зима, і осніь, і весна,
Життя- на захід,
А на горісі в'є гніздо
Самотня птаха.
Засох горіх, на тин повис,
Схиливсь до хати,
Нема куди, нема до кого
Вже вертати...
30/0/2017.
як сказалаб моя бабуся *причипи кобилі хвіст*, так я зі своєю зноскою http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
але здалось, що перегукуємось.
Справив враження ваш вірш
а наголос, коли набираєте текст, є під вікном і перевірка розміру
Навмисне, бо інакше наголос не можу покласти. В мене взагалі нема кирилиці, вивчила вже розположення букв, так і друкую. А ось де в українській коавіатурі наголос-не знаю, бо ПК з арабською "клавою")))
Виходжу із ситуації, по можливості. Щиро дякую Вам за усю допомогу! ( Наголос вживаю, бо часом люди наголошують на іншій літері, і таким чином виходить збій ритму.)