Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
для того аби Побачити Першопричини - подивися в Суть наслідків.
1) кому вигідне штучне затягування "АТО" ? хто прикриває погрозами Вторгненням Росії 5 років ?
2) хто був і є частиною Олігархічної Системи Совок ? ( що в росії що тут)
Дуже важко писати такі вірші.Але хтось мусить це робити.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
Про цю війну справді неможливо не писати. Особливо боляче, що через корисливі ідеї Кремля гинуть найкращі наші хлопці. Навіть коли настане мир, спогади про цей жах нічим не зітруться...
Погоджуюся з Вами. А крім того, не одне покоління ще буде видихувати цю війну каліцтвом, сирітством, хворобами, злиденністю. Та хіба все перелічиш?.
Спасибі Вам.
Я вдячна долі, що зустріла тут такого геніального поета і таку чудову людину, як Ви, Ганнусю ! Я захоплююсь Вашими віршами і із задоволенням їх читаю. Крепкого Вам здоров"я і довгих років життя! Творчого Вам натхнення!
Це добре, що Ви можете так писати, а в мене є такий віршик: " Не пишеться, поезіє. пробач!
Новини все страшніші, усе гірші...
Під вибухи і материнський плач
в душі моїй не розцвітають вірші!"
З повагою та сумом