У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Спасибі, Наталіє, за комент. Як же добре, що нас переплело життя так тісно: Полтава, Чернігів, Львів і т.ін.!
Тож маємо бути єдині,
як наша єдина земля,
бо маєм звання ЛЮДИНА,
й від цього ніхто не звільня.
Моя душа також розривається між селом, де пройшло дитинство і юність, та містом, де живу вже вдвічі довше, аніж у селі, але все рівно батьківщина там, де народилися, де земля моїх батьків...
Так Аню! Таке життя,яке б дитинство не було у споминах солодке з гіркотою А вже, як на шляху дорослого життя закине десь,бо там віднайшла долю...Вона ця земля де крила замала,де діточок народила,вже для тебе святе,бо тут коріння пустила,діточок у світ відпустила...
Гарний, позитивний, оптимістичний вірш! Так! Ми всі повинні дякувати Богу, за те що він нам дає. І сьогодні прийміть, пані Ганно, мої вітання зі святим святом, Різдвом Христовим! Здоров'я Вам, творчих успіхів, мирного неба, добра і достатку!