Мене вже без тебе, фактично, нема,
Студ - у душі, а на серці - зима,
Танго танцює вітер без пари,
Рве недозривані струни в гітари...
Мене ж бо без тебе, фактично, нема,
Плеще в долоні тиша німа...
Танцем сніжить... либонь, снігу не зимно,
Сміх а чи сльози в завіях... надривно...
Так хочу з тобою і лишень з тобою
Пройтись білопінною знову весною,
В серці жіночому віку немає...
Так і без віку в любов поринає...
Мене ж бо, фактично, без тебе нема
І холод за плечі мої обійма...
Ну... як не в весну, то... бодай, хоч у літо,
Де щастя було аж по вінця розлито...
Пречудово: Мене ж бо, фактично, без тебе нема
І холод за плечі мої обійма...
Ну... як не в весну, то... бодай, хоч у літо,
Де щастя було аж по вінця розлито...
