Плаче свічка в вікні
Вже не воском – людською сльозою…
Тихо ніч осіда,
Накриває все сонним крилом.
Я ж кричу їй:
– О, ні!
Пригадай 33-ій… Зимою
Голод як поїдав…
Вимирало ж і місто й село…
Плаче свічка в вікні,
На шибках вимальовує тіні,
Темна ніч за вікном
Заридала осіннім дощем.
Голос мертвих дзвенів,
Ніби струмом пронизував тіло,
Й хоч було це давно,
Та й з роками не меншає щем…
Плаче свічка в вікні,
Зна, як нас виривали з корінням,
Й знов пекуча сльоза
По свічі опускається вниз.
Образ Бога змарнів:
Не прийшло ворогам ще прозріння,
Може б, він підказав,
Щоб покаятись хоч спромоглись.
27.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Ніколи так людство низько не падало, як в жахливому 20 - му столітті, насправді страшно досі від тих злодіянь : 2 світові війни, голодомори, масові репресії тоталітарних систем, інші війни та воєнні конфлікти, техногенні катастрофи і тд...
То німці після Другої свтової всі стали на коліна та покаялись перед усім світом за злодіяння Гітлера і кліки! А ці - нікОли! Прийшов, побачив, наслідив і втік: Азіати ж! А теба б:
Гори моя свічко, гори ... ,
Бо душі зігріти треба,
Тих, хто страшної пори,
В муках пішов до неба.
Гори моя свічко , гори,
Хай пам"ять воскресне ясно,
Про тих , хто страшної пори
В землю поліг завчасно.
Гори моя свічко , палай ,
Щоб в світі стало ясніше,
Свавіллю людському хай буде край,
Щоб голоду й воєн не було більше.
Дуже боляче ... Чудесний твір , образний , написаний душею.