Усі щось пишуть, я ж все про любов....
Про відстані, роки... і пережите.
Із спогадів далеких...знов і знов
Гірчить моє кохання недопите.
Усі про щось... а я про почуття,
Умите в росах у колисці ранку.
В шаленстві серце плутало биття
І ніч ховалася у світлі ґанку.
Усі щось пишуть, я усе про те ж...
Хвилюючі й такі палкі стрічання.
Небо... волошки...жито і... “помЕж”
Наш поцілунок в подиху єднання…
Усі про різне, я ще про любов.
Таку, зненацька, на краю вагання.
Тремтливу, ніжну… Ні, без передмов!
Я не про першу, я про цю, останню.
Дуже гарно,Таню!...
Роки, роки! пливуть без вороття,
ну що поробиш, я його зустріла,
коли вплелась у коси сивина,
любов прийшла...І я як оніміла!
Це з мого вірша "Остання любов".
Тетяно, мені сподобався цей вірш. Якщо написати спочатку "волошки", а після "небо", на мою думку, буде краще. Тому, що в вірші наголос на другому складі.