Гортає час сторінку за сторінкою,
І це є сторінки всього Буття.
Може, тому й народжена я жінкою,
Бо без жінок зупиниться життя.
Сьогодні журить світ страшна трагедія,
В Донбасі розгулялась що торік:
Росія хоче нашого переділу,
Щоб Україні вкоротити вік.
Ридають матері, дітей втрачаючи…
Не заживе ця рана й за життя…
А мить для матері, коли, труну стрічаючи,
Сама готова йти у Небуття?
Стоїть Донбас, холодний і задимлений,
У ранах, у глибоких, і в крові,
Й пишається в Кремлі тиран гординею,
А хтось синка в останню путь повів…
Гортає час сторінку за сторінкою,
Де вписані жорстокість і любов,
Ні, той тиран народжений не жінкою,
Тому й не знає про любов, либонь…
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Крик душі!.. ...для усієї України....а каЦАПАМ не звикати....вони для пуКіна ще понароджують....нація ВБИВЦЬ! Дуже правильні рядочки, Сонечко, видно, що вони ідуть від серця
Так кровоточить рана і болить...Хто зна ,як війну зупинить...Сусід Росія то біда всім на віки бо хоче всіх на світі знищити...
Гарно написали,як завжди! Успіхів Вам!!!