«Віднині діві не було утіх,
Всі пошуки були намарні...»
(Джон Кітс)
У цьому місті кожен будинок-опудало
Додаток до комина - високого й чорного,
Що більше нагадує люльку-любку
Старого одноокого капітана-вовка
Затонулої шхуни-вітрильника «Дувр»,
Що розбилась на рифах зубатих
Десь біля пальмово-патлатих Бермудів
Чи сірокамінних Фарерів.
У цьому місті податки дзвінкомонетні
Споконвіку збирали «від кожного диму»,
Від кожного чаду, від кожної жмені попелу
(А ви кажете: «Попелюшки»...).
У цьому місті на свята носять фраки
(Таки чорні), а жінки святковим платтям
Вважали чорне, а щоденним - сіре,
Бо в цьому місті закіптюженому,
Задимленому, завугільненому, паротяговому
Живуть одні сажотруси - не за фахом,
А за покликанням. І палять вони не люльки,
А комини, і дихають не повітрям - димом,
І їдять бульбу тільки копчену,
І ходять в гості від димаря до комину,
Дарують знайомим щітки,
Мріють про паротяги, пароплави та парольоти
Всі геть чисто жителі закіптюжені,
Від хлопчисьок в штанах з підтяжками
До дівиць шляхетних з поглядом гоноровим.
Брудне старе місто.
Навіщо я приїхав сюди?
Навіщо я сплю тут
І бачу сни?
І пишу тут свої вірші сумні?
Навіщо, навіщо, навіщо
Я сни лише тут бачу віщі
Хоча, усе чорне і сіре
Мене ти на шмаття рвеш звіре
Вірші я пишу свої кров’ю
Із міста де сажа – з любов’ю
..................
ЧУДОВА робота!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви, безперечно, бачите сни в Копенгагені, або Рочестері. Подумалось, що це місто могло б бути і у нас, там, де бруд, пекло, вибухи і пожежі, але звідки тоді асоціації з "Дувром" і Фарерами? Ще була думка, що Ви в одному з міст-банкірів Швейцарії, там, де "сажотруси - не за фахом,
А за покликанням. І палять вони не люльки..." і трусять не комини, а гаманці)
Зустрінете сажотруса - нехай подарує Вам гудзика - на щастя
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці всі міста - метафори, вигадка, фантазії... У світі людей багато всякого - зображаю оце "всіляке" у вигляді міст...
Ви не мандруєте світом - Ви живете у цілому світі одночасно, і одночасно - поруч із тим світом. Бо Ваша Ірландія - вона ніби окремий світ, не паралельний, а щось на кшталт Місяця - супутник Землі. Планета Ейре.
Отаке от враження - і від цього твору, і на загал від Вашої творчості.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожний вірш насправді про особисте. Бо сприйняття Космосу чи Абсолюту - це теж особисте.... 
