Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.
05.05.2016
Сатирично так. Але мені здається, коли справді "ума палата", то тут уже нічим не допоможеш. Як правило такі екземпляри тішаться у своїх дурощах і нічого не хочуть змінювати. І не допоможуть тут жодні заклики, адже, як то кажуть у народі : " горбатого могила виправить".
а воно таки має смак свій, особливий, ніжно-м"який, насичений запахами трав та солодкістю бульби, з м"ясним прошарком, соломкою припечене наостаток, приправлене паприкою да духмяним перчиком, холодне, під перцівочку з житнім хлібцем!..
ах, яке ти, життя, простим та прегарним буваєш за дарунки ці!..
маємо скуштувати!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Зажав!А мо молодичку злапав. Та й про друзів забув від того (живого) сала...
а мені би... кінця звичайного, але десь на потім, на потім...
а от ідея ваша, пане шановний - варта повторення на тисячу голосів: дивись, хтось і дослухається, і почує, дивись - і сам прозрієш: кажи слово, роби діло, не марнуй миті свої.
мої шанування, друже!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І мої!Дякую за нотатки, друже!Буду радий, коли шматочок білоруського сала таки покуштую!
Судячи по твору, Ви, - Олексо, сам навчився тому, щоб слово не розходилося з ділом і не злітало горобцем. Тому маєте право нагадати про істини й іншим. Мудро! Дякую Вам!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановний Петре Степановичу! Вдячний Вам за таку високу оцінку мого твору, та і самого автора! Ми всі недосконалі, але слід тим займатися, щоб стати краще! Відтак Ваші гарні слова я розцінюю як аванс!