Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта!
17.04.2016
Щоб щасна доля нас не оминала
Гоніть байдужість! Злазьте із печі́
Хай сяють і виблискують орала
Напоготові будуть хай мечі́!
Я упевнений що великою мірою наша байдужість, терпимість, інертність та бездіяльність заганяють нас все глибше і глибше на дно ницого , жебрацького існування.
Тема землі для України дуже важлива, бо ж майже 40% світових чорноземів знаходяться в Україні...
То ж треба нам сіяти серед людей розумне, добре та вічне...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І то теж проблема! Та зчистити іржу треба спершу зі своїх сердець...
Не мішаю вольготності Вашої ниви. Най росте , коли він не заважає літературній мові . Тим більше, що у Вас весь вірш виділений курсивом, а я, наприклад, виділяю таким чином діалектизми, які не дуже пасують до тексту, але просяться - на смак.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Діалектизми - це теж мова, Ігоре! Ще й яка - жива, колоритна та багатогранна! Тому користуйтесь, не виділяючи курсивом...
Але ота доброта мусить бути з мiцними кулаками! Привiт з Мюнхена! Як часто в останнi роки мiй день народження зустрiну тут...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привітаю, Сергію... Планував у квітні бути в Кельні... Та щось не виходить, А щодо кулаків ти правий... Зараз тільки з-під ВР - відстоювали науку! Дивись новини!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В свій час мені випало слухати лекції відомого геолога-мінеролога Дороша Коновича Біленка! Розповідаючи про савани Австралії, згадав і про кенгуру... Майже дослівно: "кенгуру відносяться до торбинкових, оті що задаваки називають сумчастими". Запам'ятався мені цей жарт професора на все життя. Дорош Кононович протопав та проїхав на возі майже всю Лівобережну Україну і... наслухався української народної мови, а заодно відкрив і невичерпні заливи нафти у цій місцевості. Ваше зауваження приблизно такого характеру, Наталю! Та я свідомо вжив це "нелітературне" слово, тим більше, що воно в нашій "польтавскій" мові побууутууує, ще й як, в значенні "заважати"... «пішки — не буде замішки»… (Вишня, І, 1956, 182). Замішка як перешкоди, затримки, завади... Частіше у нас кажуть "не мішай мені" замість "не заважай"... Відтак я свідомо вжив це "нелітературне" слово(адже - ритм!)... Хоча "канонами" літературної мови та Вами воно не рекомендується... Але заперечити існування регіональної (хіба це наше слово?), діалектичної мови ніяк "ніззя"...