Б е р е г и н я м...
Коли тебе нема,
здається, дишу я,
xоча споквола, та
упевнено вмираю…
І замість шкіри –
вже луската *чешуя*...
І море без русалки –
берегині раю.
Скраю…
Відтак мені як тигру
все ж миліша суша –
блаженства вийти із води
сухим немало:
ти дивишся на мене
так (коритись мушу!),
немов я спраглий кіт,
а ти котяче сало….
Мало…
06.03.2016
Фото - звісно, не автора...
Чомусь спіткнулась при читанні. І заспівати пісню важко
12) Коли тебе нема, здається, дишу я,
(14) xоча споквола, але упевнено вмираю…
(12) І замість шкіри – вже луската *чешуя*...
(13) І море без русалки – берегині раю.
(02) Скраю…
(13) Відтак мені як тигру все ж миліша суша –
(13) блаженства вийти із води сухим немало:
(13) ти дивишся на мене так (коритись мушу!),
(13) немов я спраглий кіт, а ти котяче сало….
(02) Мало…
(12) Коли тебе нема, здається, дишу я,
(13) xоча споквола, та упевнено вмираю…
(12) І замість шкіри – вже луската *чешуя*...
(13) І море без русалки – берегині раю.
(02) Скраю…
(13) Відтак мені як тигру все ж миліша суша –
(13) блаженства вийти із води сухим немало:
(13) ти дивишся на мене так (коритись мушу!),
(13) немов я спраглий кіт, а ти котяче сало….
(02) Мало…
Чудовий життєвий сюжет...
Хоча одна у мене є примітка:
Чудова жінка на малюнку - квітка.
Але коти чомусь не люблять сало,
А рибки їм завжди не вистачало...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надіє! Вірно підмічено щодо *сюжетного* (читай: образного) втілення ідеі твору. Ось тільки з салом вийшла неув*зочка, пено том,що окремі коти, яким для задоволення (!) дають валер*янку, переплутують запах сала з таким *рибки*... Зувага щодо сала: Дивитися (поглядати, позирати і т. ін.), як (мов, немов і т. ін.) кіт на сало — дивитися ласо або заздрісно на кого-, що-небудь. Коли хто в простенькій одежі, то він [писар> на тих і не дивиться, а все поглядає, як кіт на сало, тільки на жупанних (Кв.-Осн., II, 1956,
В своїм житті я бачив різне:
і словоблудливе, і грізне.
Хоч не служив ніколи Богу,
та знаю я свою дорогу.
Пишу для себе і людей,
бо маю досить я ідей.
А Миколаїв, рідне місто,
воно привітне і барвисте.
Живуть тут корабели славні,
де порт морський існує здавна.
І стидно, хто цього не знає,
що навіть карти не вивчає.
Поезія ж не ремесло!
Куди ж Вас, діду, понесло?!
Русалка й Рай – кощунство чисте,
лиш у Місхорі їй і місце.
З дияволом собі загрались,
до богохульства дописались…
А критику лиш той не любить,
хто „маню“ величі голубить.
Чихав я на імператив –
до дідька ваш „коператив“.
Та краще я піду з баяном,
чим бути отаким Бояном.
Бо ріс й виховувався в Бозі –
з псарями нам не по дорозі.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за критику, друже! А в „коператив“ ти дарма не хочеш.
Там непогані козаки і, головне, з почуттям гумору... Твоі
*учені записки* професійного географа розцінюю як запрошення
відвідати Миколаїв-Богоявленск, який ніякого зв*язку з Миколою-
Кровавим начебто й не має... Будеш моім гідом!
Я не люблю чужих гілей
а ще розмазувать єлей.
Але пишу про це відкрито
і анонімом мене крити,
ще й заїкатись про зневагу –
то лиш відволікать увагу.
Бо ти таки дурню утнув –
у Рай русалку затягнув!
Не гоже так, старий художник,
якщо ж ти тільки не безбожник…
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вона й була там - у Місхорі...
То знають всі, хто був на морі!
А Миколаїв - суходіл?..
То вже такий його уділ -
Псарям служити, а не Богу!
Міняй скоріш свою дорогу,
Старий художнику! Не гоже
Служити д*яволу... А може...
Валяй до нас в кооператив -
Отримай свій імпеатив
Не куягИ і критикана,
А січеславського Бояна...
Душа котяча!Вимагає сала!!!
русалок з моря йому мало!!!
Дивись,котяра ,ось- тигриця!!
Вона - це є твоя цариця!
Лише із нею не помреш,
І вдвох до Раю попадеш!
Люби її,цінуй і "мучай"!
І не розказуй про той случай,
І про лускату ту русалку!
Як тигр ,-тигрицю лиш люби,
Та тільки ПАЛКО,ПАЛКО,ПАЛКО!!!