UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Посередники - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Марамі, 21.02.2016 - 09:43
Смерті немає - це просто іще одна пригода.Здається це було сказано в Гаррі Поттері.... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Не читав "Гарі Поттера"... А про це говорили багато мислителів давнини... 
Олександр Мачула, 17.02.2016 - 19:41
Сьогодні закінчив обіцяне і спішу поділитися з Вами:Провідники Лиш посередники вони, мілкі ліхтарники Пітьми. Провідники хиткого мосту, учителі низького зросту. Ведуть вони людське Життя у інший Світ, в нове Буття. А під ногами хижий Вир, одні сліди від чорних дір. Та ліхтарі, що ріжуть очі у нескінченній чорній ночі. Лиш помахи повільних рук і невгамовний серця стук… По зірок світлих камінцях, немовби в морі острівцях, вони ступають через річку, що починається з потічка. А потім на своїм віку перетіка в Буття Ріку. Одвічна музика лунає і сумом душу огортає. Бо вже оглухли ми від дум, а навкруги панує сум. Монету срібну дайте їм блискуче-сіру, мовби дим. З металу ночі й одкровень, нехай ще не згасає день. В долоні шерхлі, загрубілі, бо лиш вони єдині в силі задовольнити цю потребу, вогню святу здійснивши требу. На службі темній і незвичній ліхтарники існують вічно. Навчають досягти мети і Темну річку перейти. Ще учать нас не зовсім звично, як слухать музику одвічну. У тихім меготі зірок ведуть у Всесвіті урок. Перед воротами Світів, на перехресті двох Мостів, в промінні нових Сонць холоднім вони величні і свободні. В кінці такого переходу ми відчуваємо Свободу. І знов Ліхтарник нагадає, що Смерті взагалі немає! 17.02.2016 Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук! За такий поетичний резонанс! Не спдівався... 
Ганна Верес (Демиденко), 15.02.2016 - 13:51
Вони лише посередники.Провідники через хиткий міст До нової пригоди, що зветься буттям... Правдиво, філософськи. Вони лише нагадають Маленьку стару істину: «Ніякої смерті немає!» Праві провідники, виходить. Дякую за вірш.   
Олександр Мачула, 14.02.2016 - 23:53
Глибокий і цікавий твір! Спробую подумати на цю тему дещо під іншим кутом зору, якщо Ви не заперечуєте...  
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На цю тему у кожної людини своя точка зору. І ніхто не знає як воно насправді....
Олена Акіко, 14.02.2016 - 18:37
"смерті немає" шепоче омела до дуба, це її шепіт чарівний так нас полонив, і ми назвали це коханням  
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо саме так... Ніхто не знає як воно насправді....
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук і розуміння!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірити можна тільки самому собі - і то не завжди... Не варто довіряти нікому і нічому... А істина... Якщо пощастить - вона обов'язково відкриється.
Променистий менестрель, 14.02.2016 - 16:38
Другими словами: " Та скільки ж можна залякувати й брехати?"Дуже глибокий твір. Істину здавна затюкують - така ПРАВДА життя. Ну ніяк не вдається ПРАВДУ поставити на службу злу. Мудро, пане Маклехе, як завжди.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікаве розуміння мого твору! Не очікував такого відгуку....
Luka, 14.02.2016 - 15:27
а ні смерті... а ні народження... А може ми самі - провідники чи то роду, чи долі - хтозна...
Серго Сокольник, 14.02.2016 - 15:05
Ось Вам "зовсім трохи в темі", Шоне. З повагою http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643668 Юлія Сніжна, 14.02.2016 - 14:33
" Лише вчать дослухатисяДо звуків одвічної музики (Бо ми поглухли ВіД шуму власних вигадок)."...влучно..магічний твір Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що помітили одруківку - виправив...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
