Пролісок пробивсь крізь товщу снігу.
Подививсь навколо... ще зима.
Дуже схоже щось так на відлигу,
Тільки от весни іще нема.
Сумно стало тільки на хвилинку...
Я ж родився, нащо тут журба?
Те, що навкруги ще не травинки,
Це для зим, ми знаєм, не біда.
А на небі світить ясне сонечко.
Хмарки, ніби лілії цвітуть.
А батьки радіють своїй донечці.
Хай щасливим буде життя путь.
А удача ллється через вінця.
Радість і добробут б"ють ключем.
Дай, Господь, здоров"я милій жінці.
Тій, що ми Оксаною зовем.
Хай здійсниться те, про що ти мріяла.
Легко, щоб по світу крокувать.
Доброту, щоб ласку людям сіяла.
Друзів, котрі люблять, пам"ятать...
дорога моя, рідна Надіє,
тону в щирих і добрих рядках,
день народження - ціла подія,
та найкраща подія - в словах,
що вам друзі, завчас й незнайомі,
із далекої далечі шлють.
Щастя-радості Вам, і здоров'я,
хай зозулі в гаях накують!
безмежне спасибі Вам, Надійко
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жаль, що я не Оксана... 
Приєднуюсь! 
