«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
Як майстерно, з таким відтінком таємничості, висмикуєте Ви із копиці критичного відношення до всього, те, що сьогодні на Ваш погляд заслуговує уваги, творячи чергову фугу із наших вдячних почуттів...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Йти поетичним болотом, провалюючись в мілкі ямки, клянучи всіх чортів, і всіх, хто назвою погукав і неочікувано впасти в таку словесну глибочінь, де ніколи ще ніхто не блукав…
Відчути себе частинкою цього бездонного провалля,
Розчинитись в тій глибині… ширині…
Поступово приходячи до тями, ще і ще повертатись в стан розчину, згадуючи найприємніші серцю моменти,
знов і знов відчуваючи, на якій глибині ти тільки що побував… - це такі Ваші вірші
а ось тут, нмд у Вас одруківки:
1.ЯЯк трава на вершині гори лисої
2.Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкимиі, як пісня жайвора,
Солонимиі, (мов) спогади старого рибалки
3.Вітер не знайшов прилхисток
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і зауваження! Твір вичитаю, одруківки виправлю... Вибачте, що я буваю неуважним....
Ой летіте вітри
Над моїм краєм серця
Над моєю душею
Де роса на бузку
І пісенна весна
І вода дзюркотить ще
Як живе полотно
Що на ньому – життя
Ой летіте вітри
Розстеліть моє поле
Всі дороги на нім
Йдуть до щастя й жури
Хто мене розповів
Розіп'яв на Вкраїні
Весь в потічку твоїм
І в польоті до сонць
Ой летіте вітри
Ви мої голуб'ята
Розповісти б хотів
Та сльоза не дає
Чом не так все навкруг
У вишневому краї
Де пшеничні розлоги
У Дніпровім раю?
06.12.2015р.
Чудовий ваш вірш переплітає Ірландію з Україною в моєму вірші... І цим все сказано... Дякую Шоне, друже.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада читати новий Ваш вірш.В нас зараз сонце також скупе і холодне.І ми разом з вітрами дивимося сни.Я дуже хочу щоб Ви прочитали на моїй сторінці вірш "Знову про Ірландію".В першому я не все сказала про Вашу Батьківщину і вирішила написати ще один.