За мотивами казки С.Козлова "Їжачок у тумані"
Вже осінь.
Розливши туманом парне молоко,
Небесні корови летять на покоси у Вирій.
Пірнаю, мов риба, у білі розгойдані хвилі –
І чую, як осінь намацує покрадьки дно.
Відчую:
Блукає в тумані їжак колобком
І гірко зітхає, бо кінь загубився в долині…
І капає листя (це ж осінь!), і падає злива –
І сум розливає холодним бурхливим струмком.
Покличу:
- Егей! Забирайся на спину мені –
Я ж риба в туманнім коктейлі молочного ранку.
І вже, мов мурашки, холодні натомлені лапки
Пробігли по шкірі й затихли луною на дні.
Жаринка
спасибі потоне в холонучій млі…
Запахнуть малиною теплі кружальця від ча́шок…
Туманові бризки злетять, діамантові майже,
А в них відіб’ється їжак на молочнім коні…
Вже осінь... тікає у Вирій… відчую… вві сні…
Казки цієї не читав/не пам`ятаю, але із Вашим соковитим віршем ніби сам там побував
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
обожнюю казки С.Козлова, їх можна знайти в і-неті (там ціла серія про їжачка й ведмежатка, ще й мультики є класні). почитайте обов'язково, вони коротенькі (сторінка або й менше), - не пожалкуєте, бо там є подвійне дно й для дорослої людини. дуже добрі й мудрі казки.
а за коментар щиро вдячна