Якщо ти існуєш, я буду вірити у зустріч в блокноті
Вірити! Як вірити, коли вже і в реальність вірити не можу. Вірити в твоє існування чи не вірити? Тебе немає! Якщо ти існуєш, чому кожен вечір зі мною проводять тільки блокнот і ручка, де я пишу свої маревні ідеї. Може я з ними і тебе намалювала? Так, я тебе намалювала. Записала в блокнот всі наші зустрічі, в поетичному пориві. Записала свої сни з дурнуватим підтекстом. Якщо ти існуєш, чому я відчуваю самотність? чому мені так сумно, немов я сама себе обманюю. Ти мені постійно говорив, що я закрилася в своєму світі, що пора б повернутися в реальність. І ось, я вже не розумію де знаходжусь зараз: у реальності чи в своїх крилатих мріях? Але ти мов герой зі сторінок якогось давно забутого роману. Ти мій сон, те чого ніколи не було, придуманий мною герой, казка, вигадка та й годі. Якщо ти існуєш, скажи де ти? Чому я не відчуваю твого існування? Мій казковий персонаже ...
Я пишу тобі в блокнот, те, що хотіла сказати, а ти мені відповідаєш моєю ручкою, червоною пастою. Але чому в серце біль? Я зрозуміла, що ти моя вигадка? Чи все таки ти існуєш, так як казки не здатні завдавати болю.
Якщо ти існуєш, то чому так далеко? Чому щовечора я пишу свої романи, будучи одна? Існуєш ти, чи ні, але я хочу вірити в наступну зустріч, нехай навіть в блокноті.
Я мастер по печали.
