Донька Бога і Сонця
Серед вітру і стін...
Захлинусь від свободи,
Згину в куряві слів.
Поклонюся Дажбогу,
Помолюся Христу
І єдину дорогу
Серед сотень знайду.
Піді мною стежина,
Наді мною зірки.
І єдина хвилина
Довжиною в роки.
Білим снігом на віях,
Сонцежаром в очах,
Як іскринка — надія.
Чорним паростком страх.
В швидкоплинності міста,
В предковічності гір
Я легенди намисто
Нанизаю зі слів.
І тихенько посію
У забутій ріллі
Під язичницьким небом
В християнській землі.
Думається багато людей зараз відчувають щось подібне. І християнство і древні вірування дуже гармонійно поєднуються,хоча й різняться описанням світобудови.
Сама якось нещодавно відчула цю двоїстість і от мені знайшовся такий вірш і людина , що може зрозуміти)
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та й правда. Яка різниця, наскільки іпостатей ділити Бога і як його називати? Релігія - не віра і залежить від світогляду) Та й в кожній релігії є щось хороше, гріх це відкидати. Мені подобається обожнення всього світу, ота буденна казка, що є в язичництві. Мені подобається культ любові в християнстві. Якщо це роз'єднати... буде вже не те)) Дякую за відгук
Спасибі.
, але текст прото вимагає свєю мелодикою авторського озвучення.
