Частина четверта
Ляльковий театр
1
2044
Мегаполіс 458 (Східна Європа)
«Бувай, мамо!» - маленька Катерина повернулась і помахала рукою. Водій шкільного автобусу нервово посигналив і Катерина поспішила всередину перетинаючи зелений газон біля їх будинку. Її мама продовжувала стояти на крильці і махати їй рукою. Вона робила так п’ять днів на тиждень, наче ритуал. Її дочка пішла вже в другий клас. Автобус вже зрушив з місця. Катя останній раз глянула у вікно та помахала рукою. Мама хотіла щось крикнути, але не встигла. Небо освітило яскравим спалахом. Тонкий струмінь чистої енергії піднімався в небо. Весь транспорт на дорогах зупинився. Люди повиходили з домівок. Мільйони пар очей уставились на нього. А тоді сталось щось неймовірне. Енергія різко пішла на спад. Почулись вибухи. Техніка не справлялась з потоками чистого світла. Катя забила кулачками по склу автобуса. Мама кинулась їй на допомогу, але не встигла. Потік енергії поглинув всіх.
***
Мегаполіс 893 (Північна Америка)
Затори на шосе? Кого зараз цим здивуєш? На величезному мості зібрались сотні машин. Сонце вже сідало. «Так і всю ніч тут недовго провести» - подумав Майк. В салоні дорогого мерседеса гучно грала музика, але його це не заспокоювало. Він знову не встигне на зустріч. Його колеги подумають, що він струсив. Френк тепер точно буде вихвалятись новою посадою, без остраху критики з боку Майка. А він би поставив того на місце. При згадці про задоволену фізіономію Френка, того пересмикнуло. Кляті затори. Ще й так невчасно. Зовсім не просувались вперед. Навіть навпаки. Спереду бігли люди. Вони щось репетували, і до них приєднувались нові. Деякі бігли просто по машинах.
- Та ви подуріли, чи що?! – Майк висунувся з вікна, щоб його точно почули. Але марно. Він скрутив музику та вийшов з машини. Аж тепер він зрозумів, що щось було не так. Люди від чогось тікали. Але від чого? Він виліз на капот мерса за 25 кусків, щоб подивитись. Міст затрясло. А спереду він обвалювався вниз. Майк похолов. А кілька секунд пізніше він вже рятувався разом з усіма, залишивши свій мерс позаду. Міст розвалювався прямо на очах. Майк біг так швидко, як міг, але все ж недостатньо. Його мерседес вже був під мостом. Майкл не встигав врятуватись. Земля під ним провалилась…
***
Мегаполіс 3140 (Південна Африка)
Морок відкрив очі. Знову кляті сусіди спати не дають. Він зліз з нар, щоб подивитись, що не так в його тюремній камері. Якщо задуматись, тут все було не так. Сама в’язниця, наприклад. Умови тут були гірші ніж десь на території Сибіру. А додати те, що тут повно чорношкірих…
«Все правильно, вирішив Морок: довбані нігери повісили ще одного». Він теж був білий, але його і ще кількох з його камери не чіпали. Боялись. І правильно робили.
Цілий мегаполіс перетворили на в’язницю суворого режиму. Навіть над-над-над суворого, але такої термінології ще не ввели. У в’язниці «Аркхем» утримувались самі гірші злочинці-психопати людства. Канібалізм, масові вбивства різної тяжкості, тероризм, чого тільки не хочеш…
Ув’язнених садили в бетонні сирі камери по сорок чоловік. Тут не було тих, хто виходив. Хіба виносили ногами вперед. Або й не виносили, канібалів, все ж, вистачало, а харчів давали мало.
Морок пройшов в самий центр штовханини. Охорона все одно не прийде. Вночі вона не з’явиться. Дужими руками розштовхав кількох негрів і підійшов до бездиханного тіла. Деформоване, покалічене, все в крові та власних мізках. Морок не впізнав би його, якби не кілька наколок. Це був Вітя Дроб відомий серійний убивця та гвалтівник.
- На х*я ви його завалили?! – він схопив одного з негрів і потряс за барки.
- Тобі не один х*й? – вискалився негр.
Морок відпустив того. І дав кулаком по печінці. Той зігнувся і впав на холодну землю.
- слідкуй за язиком, чорномазий, коли говориш зі мною – плюнув зверху та повернувся до решти – ну, хто?!
Ніхто не поворухнувся. Навіть ці звірі остерігались лисого, двометрового, накачаного, роз татуйованого терориста. Всі чули про нього. Всі боялись. Вони хіба що в сумі всіх своїх вбивств перевершать його, бо поодинці – ніяк. Його колись намагались убити вночі: перерізали горлянку, порізали лице та тіло. А він взяв і вижив. І покарав убивць. Наглядно, при всіх. Більше ніхто не намагався повторити. На місцях поранень він набивав наколки. Тепер в нього роз-татуйоване і лице і тіло.
Десь далеко щось вибухнуло. Наче ракети. Їхню камеру затрясло. Далі звуки швидко чергувались. Постріли, рокоти двигунів, знову вибухи і так аж до їхньої камери. Зеки не боялись. Вони бували і в гірших ситуаціях. Морок стояв найближче до дверей, які от-от мали відчинитись. Скрип завіс, промінь світла. І ось в кімнату зайшов всього один чоловік. Чорний костюм в білу полосу. Участі в штурмі в’язниці він не брав. Просто прийшов, коли його люди все зробили. Досить молодий, але спирався на палицю. В цього було смугляве лице з якимось неприродним темним відтінком. Довгі чорні дреди акуратно зібрані назад в хвіст. Лице чисто вибрите, без єдиної зморшки. На лиці самовдоволена усмішка.
- є бажаючі попрацювати на мене? – спокійно запитав він. – чи може хтось хоче на той світ? І хто з вас, виродків, Морок?
В ньому було щось жахаюче. Чомусь ніхто не сумнівався в словах.
- зброю видаси? – Морок вийшов вперед. Той усміхнувся на всі тридцять два.
- думаю, ми порозуміємось!
***
Мегаполіс 1
Анжела пробігла очима по тексту.
- чудово! – вона заплескала в долоні. – сенсація! Рейтинги злетять! А він вже прийшов?
- ще ні крихітко – відповів продюсер.
Сама сексуальна ведуча поправила пишне каштанове волосся, пройшлась руками по пишних грудях. Далі тонка талія в облягаючому чорному платті, траур як-не-як, і аж тоді підпустила до себе гримерів. В телестудії «Старк-1» сьогодні було дуже людно. Сьогодні працювали дві команди. Більше камер, більше світла, трагічні декорації. – Дві хвилини! – оголосив хтось. Анжела сиділа з заплющеними очима і чекала поки гримери зроблять свою роботу. – П’ять секунд! Світла загорілись. Камери починали працювати.
- Вітаю! Вітаю, шановні глядачі, в цей нещасливий час! – лице виражало скорботу. – З вами екстрений випуск самих чесних новин «Старк-1»! Жахливі події трапились сьогодні днем. Невідомі терористи нанесли свої підлі удари по мирним жителям. – її очі загорілись праведним вогнем. – Мегаполіс 458 та мегаполіс 851. Канал старк один та всі мегаполіси висловлюють вам своє співчуття. Ми з вами!
Вона витримала паузу. Все як вчили. – терористи використали невідому зброю.
Далі камери показували картини з мегаполісів. Наслідки вибухів в самих різних ракурсах. Цілі таких терактів невідомі. – між тим продовжувала ведуча. – Ні одне з відомих угрупувань не взяло на себе відповідальності за ці жахливі злочини. На теперішній час втрати складають близько 93 000 чоловік. Багато людей травмовані чи пропавши безвісті. Уряд вже виділив кошти на допомогу мегаполісам. Також, як нам стало відомо, на допомогу постраждалим прийшла нова релігійна течія. Свідки нового пришестя. І в нас в студії представник релігії – отець Феогност.
В цей момент в студію зайшов високий чоловік в чорній мантії. Довге волосся зв’язане в хвіст. Борода наче в монаха. Тримався він впевнено. Не було ні тіні сумніву на його лиці. Очі світились від розуму. Анжела встала, з награною усмішкою простягнула йому руку. Він потис її, злегка поклонившись. Анжела вказала йому на спеціально приготоване для нього крісло. Він їй не подобався. Їй взагалі мало хто подобався. А цей не подобався особливо. Зараз почне тут проповідувати…
Але вона помилилась. Отець Феогност говорив щиро і просто. – …в цей тяжкий час, нам потрібно пам’ятати, що ми люди і ми повинні допомагати один одному незалежно від віри, кольору шкіри чи ще чогось. Ми всі рівні… – Він тримався без пафосу чи награності. Він не сказав ні слова про свою віру, хоч як вона пропонувала. Директорам це не сподобається. Сектантів ніхто не любив. А хтось навіть за людей їх не вважав. В публіки він точно викликав двозначні почуття. Анжела аж пихтіла від заздрості. Вона так не вміла.
- що ж – вона поклала руку йому на плече – добре що ви показуєте особистий приклад. Тоді повернула лице в камеру – ми всі люди, як сказав отець Феогност, ми повинні допомагати одне одному. Тож просимо всіх небайдужих не залишатись осторонь. Телефонні служби постійно доступні для вас. Кожне пожертвування ціниться. Не будьте байдужими. А з вами були: Отець Феогност, представник нової релігійної течії та ваша незмінна ведуча Анжела Палмер. Дякуємо за увагу.
- Знято! – сказав режисер.
ID:
573799
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.04.2015 01:44:59
© дата внесення змiн: 12.04.2015 01:44:59
автор: Тост
Вкажіть причину вашої скарги
|
