Рік за роком відходять від нас ветерани,
Усе рідшають, рідшають їхні ряди.
Довелось ,,скуштувати" їм горя й біди,
І дають себе знати давнії рани.
Ось і батька нема.Любий,милий татусю!
Чом так рано зібрався й пішов за межу?
Твій найменший онучок дідуся
Хоче бачити.Що ж я дитині скажу?
Він твої ордени в рученятах трима
І запитує дозволу їх поносити.
Ти скажи, як малому мені пояснити,
Що не прийде дідусь, що його вже нема?
Коли виросте хлопець,то й сам зрозуміє,
Що відважним героєм був його дід.
Хоча втілив в життя не всі свої мрії,
Та залишив по собі він добрий слід.
