Все, як і раніше: школа, вчитель, клас.
Із теплом приймають, як і завжди, нас.
Сонечко заглядує в вікна кожен день.
Є помітні зміни: незначні... Лишень:
Підросла берізка, липа вже цвіте.
Тільки де ж дитинство ділось золоте?
Десь кує зозуленька, все рахує дні.
Хто ж може забути роки ці шкільні?
Ти все ж не старієш, школо золота,
Бо у твоїх стінах знову дітвора.
Дякуєм за все вам, любі вчителі.
І прийміть поклони наші до землі.
Підростай ще вище, дорога берізко.
Жаль, що пролітають шкільні роки швидко...
Школа...шкільні роки...це найкращий відрізок життя. Не знаю як і кому,та мені школа й досі дуже часто сниться,однокласники,вчителі...і так тепло стає на душі від тих снів!
Гарний вірш,Надієчко!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага, зрозумів. Але думаю, що Ви відчуваєте неменш теплі відчуття і до тієї школи і вчителів, де навчалися Ви. Сподіваюся Ваші учні зуміють знайти власні щирі слова подяки за Ваше тепло і знання.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна присвята шкільним рокам і школі. З любов"ю і шаною. У мене поруч з домом знаходиться моя перша школа (потім була інша), майже кожен день проходжу поруч, і кожний раз щось тай пригадаю з дитинства. Буває, що згадую тільки ємоції, запах чи як падало світло. Дивна річ пам"ять, іноді таке там знаходиш, що лишень дивуєшся.
Гарний вірш, Надія.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку, Сергію... Тільки я писала про ту школу, в якій довгий час працювала...Писала від імені своїх учнів
Дякую за увагу!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олексо... Я частіше згадую ту школу, в якій вчилася, в якій зустріла своє перше кохання.. Одружилися і живемо уже чимало років разом..
Та як не згадувати ту школу, де працювала багато літ..