Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
так.. до весни уже зовсім близько - 21-24 грудня - Сонце стане на весняну стежку... світла більшатиме щодня - а місяців через три-чотири (усього лиш) - і тепла...
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
нагадали мені вислів Паоло Коеля в *Алхімікові* - треба покинути власний дім пройти півсвіту в пошуках скарбу, щоб довідатися, що він закопаний у тебе вдома...
Красивий, образний і філософський вірш, Наталю
Лиш побачу Ваше ім'я на сайті, одразу чекаю чуда, казки, чарів.
Ви магічно заворожуєте красою слова, думки, настрою, образів...
Дякую сердечно, бо знову забираю собі.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світланочко, дякую за такі теплі слова підтримки, за Вашу щедрість! Зігріли мені душу!
Природа наче нам допамагає переживати,не спішить холодом і сльотою...вірш краса....остані рядочки нагадали Ліну Костенко.Творчі люди завжди тримають флюдохвилі.