"Хай лампи вимкнуть,
Хай скажуть:
Довершено усе, хай пустота зі сцени
Йде разом з сірим протягом..."
(Райрер Рільке)
На сцені сьогорічної вистави
Пусто.
Життя театр зачинено,
І порожнеча сповнює партер,
Оркестр замовк:
На скрипках струни
Обірвано.
Директор сього театру
Застрелився,
А божевільний режисер
Нову абсурдну драму
Дописує чорнилом на стіні
Буфету, де лише таргани
Жують останні крихти пирога
Торішнього...
В театрі лише протяг
Та я. Ще муза - Мельпомена.
Хвора на сухоти.
І тьма.
Справді, а я нещодавно бачила когось ну дуже схожого на вас, але то напевно були не ви.. такий милий стариганчик зі шлейфом віскаря, трошки покульгував, весь час заглотував..якісь таблетки, люди бачачи його переходили дорогу, а якийсь добродій, навіть кинув йому чвертак, а той услід назвав його пєдарастом, зняв штани і.. ні, це точно були не ви..хоча, я не впевненна..жартую, звісно ж..................................
п.с. а з мережами так є..воно затягує так, що потім з того болота вже і не вилізеш..............
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я в той час був в Ірландії. З Дубліна поїхав в одне глухе забуте богом селище... Тут тиша і спокій і високе небо. Тільки от з мережею проблематично....
Ви просто талантіще, то спочатку діти Брукліна..потім театр.. вистави.. звідки у вас тільки ідеї беруться , і це при тому, що ваша муза чимось там таки слабує.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Я нині рідко коли вихожу в мережу - гостюю в глухому селищі в Коннахті у знайомих - в сільській глушині. Тут вийти в мережу ціла проблема... Пишу інколи з записник...