Україно моя, ти гориш у вогні
І болить моє серце за тебе.
За свободу твою гинуть кращі сини,
Чорним димом закрилося небо.
Розруйнований Схід, плачуть діти малі,
Пригортаються тихо до мами.
Пропадає дитинство дітей у війні.
Смерть - убога блукає полями...
Чи могла Україно повірити ти,
Що сестра по щоці тебе вдарить.
Забере рідний Крим для розваги собі,
Зброю в бік тобі страшну направить...
І летять з відусюд кулі наче джмелі,
Забирають життя у народу.
Посилаючи звістки у сім'ї сумні,
Та не зломлять вони твого роду...
Не залишить народ Батьківщину в біді,
Бо живуть у ній мужнії люди.
І не схибить ніхто у жахливій війні
Знову мир запанує усюди...
Звичайно, Ви праві! Наш український рід не зломиться ні від яких куль,ні від яких ворожих війн! Ми зробимо все, щоб на нашій землі процвітав тільки мир! Прекрасний зразок патріотичної лірики!