Почав синіти виноград, прощалось тихо літо.
Ти не виходь гуляти в сад, бо там зів’яли квіти.
Природа все ще майорить, та відчуття осінні
Повітрям ранками тремтить терпким і стигло-сильним.
Ти не виходь все задарма, ще сонечко палюче.
Де вороття уже нема, там не бывает лучше.
Нема надії і життя, там, где в нее не верят.
Картина осені мені стучится тихо в двери.
І як могла б Душа кричать, а так тихонько плачет.
Можу Тобі я побажать: всегда во всем – Удачи!
Нема надії і життя, там, где в нее не верят. Поки ми маємо віру - ми живемо! Гарно сказали! Час у нас важкий, але віра нас тримає усіх.
Приємно познайомитись!
fialka@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мила Фіалочко! Тепер я плачу від Ваших щирих слів.
Така тепла хвиля прокотилась, аж спазм стис горло. Уявила, як Вам...
Радію нашому знайомству. Тепер Ви в моєму білому списку, щоб не пропустити Ваших віршів.
fialka@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жалкую, що не читала Вас раніше. Добре написано. В завуальованій формі, проте чітко передані нелегкі емоції героїні. Зачепило!
Це - моя думка, як члена Клубу. А як жінка, що чимало прожила і пережила, скажу: життя -таке непередбачуване, як гірська річка. Попадеш у вир - здається - все! - кінець щастю і життю!(ох, знайома ситуація!). А Бог погляне на зболене серденько і так приголубить!
Минуть осінь з зимою і знову прийде весна, як воно і мусить бути.
З цікавості, заглянула на Вашу сторінку.
Молодесенька, гарнюня, блакить очей півсвіту освітлює! Яка осінь?!!!! Тоді я давно повинна була б замерзнути в вічній мерзлоті зими, а я живу! Кохаю і радію життю! А в мене донька старша від Вас.
Пишіть. Віддавайте віршам всі свої болі, сумніви.
Це очищає душу. Розказуйте все Богу, моліться... і все буде добре. З щирим теплом -
fialka@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна за неймовірно теплий, навіть гарячий відгук!!!!! Спочатку, у мене навть слів не вистачало, щоб відповісти... І, тільки сьогодні, якось зібралася з думками. Я щаслива, що заглянули на мою сторінку саме в такий непростий для мого життя момент. Я навіть, коли прочитала - плакала, бо так зворушили Ваші слова. Це слова Мами або вірного Друга. Ось з чим можна порівняти, як Ви говорите:"Візит з цікавості..."Щодо віршів, той самі добре знаєте, що вони народжуються самі!!!!! А щодо мене, то можу відповісти коротко: "На фото я після складної операції(на той час ще й місяць не пройшов)а Вам вирішувати чи радію ЖИттю.Я йому ціну знаю!!!!!!
Стих равнодушным не оставил...Не спешите с летом милым,теплым попрощаться...Совсем не время осени,..и времени на многое в запасе есть...пускай душа всему в саду том улыбнется...А осень за калиткой подождет...
fialka@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочитала з насолодою. Така ніжна Ваша осінь з вуаллю смутку і надії. Я вражена красою слова і діапазоном почуттів. Хай освіжає їх перо, а усмішка не сходить з вуст душі!
fialka@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00