«Половина зерна вашої країни
мелеться тут, - сказав він. –
Все, що приносить горе,
мелеться на цьому млині.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Острів, який виринув з туману «нічого»,
Який з’явився на видноколі ранком,
Що називався в календарі осені «можливо»,
Ми побачили млин з крилами приречення.
Похмурий мельник з поглядом «бути»
Сказав голосом глухим як обкладинка
Замшілої Біблії переписаної в Клонмакнойсі –
В його глухих стінах святого Кіарана,
У круглій вежі сліпого короля,
Де помирають молодими всі ченці-скрипторії,
Сказав словами, гідними літер огама,
Говорив, наче кидав слова-каміння:
«Тут мелеться половина хліба
Вашої сумної вересової Ірландії,
Що дивиться очима повними сліз
На похмурий обрій майбутнього,
Тут мелеться все, що горе чорне
Приносить на ваш острів сумних пісень,
Візьміть цього сірого борошна,
Наповніть ним ваші трюми,
Цього корабля – чорного пса вітрів,
Може відвезете його кудись за море,
А не на вашу землю неорану,
Де скорботи більше ніж очерету
На болотах Монтех Хларай,
Тільки не просійте його крізь пальці
Бо море і так скорботне…
Ви – блукальці одвічні…»
Сивий вітре, повій -
Проведи нас крізь стрій
Камяних істуканів німих
Чи Богів, що над нами, самих...
Та змели те, що вже пережив,
Постели... та приспи... й збережи...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Там кам'яні жорна перемелюють тисячі життів на чорне борошно, що тече крізь пальці в землю - поживне добриво задля врожаю життів ще не народжених...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00