«Чи не для нас це все приготували?»
- спитав Майл-Дуйн у кота.
Але кіт подивився на нього
і продовжив свою гру…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
У нас закінчись яблука – ті солодкі,
Як закінчиться колись все,
Бо нічого немає вічного –
Навіть у нас в оксамиті Ірландії,
Чи то в її спогадах на човні надії.
На острові, що нам трапився –
Чи то випадково, чи то так мало бути,
Бо давно ми не віримо у «випадковість»,
Ми знайшли будинки з білої-білої крейди
І башту з такої ж крейди – з каменю снігу мрій,
Але будівничі зникли – певно,
Їх втомлені руки зажадав бачити Бог
В раю на вічній будові, чи то просто
Їм стало не потрібно бути
Серед острова крейдяних скель.
Ми знайшли там тільки кота –
Такого маленького, який знав істину,
Тільки ховав її на кінчиках вух –
Така вона була маленька, але справжня.
Він стрибав на кам’яних колонах
Зниклої цивілізації мудреців,
Він бавився зі століттями,
Як бавляться сірими мишами вечора,
Він сміявся з нашого невідання,
Він бачив нас тінями смішного суспільства,
Він був єдиною реальність нашої казки
(Бо кожне життя це казка,
Кожна смерть вигадка,
Кожен день подарунок).
Ми розвіємо вітром попіл
Мертвого юнака-єретика,
Порушника давніх заповідей
І попливемо далі… Бо час…
Ми не хочемо, щоб він зупинився…
Такого маленького, який знав істину,
Тільки ховав її на кінчиках вух –
Така вона була маленька, але справжня...
Головне пізнати її, ту істину...і шлях освітиться правдою...нових мандрівок Вам, Шоне!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий вірш, дорогий Шоне - взяв собі в вибране.
Ласкавий кіт, кумедний кіт -
Летить над островами.
Немає ніц... минає ніч,
А кіт неначе з нами?
І раптом жар - піски навкруг
Верблюд, а між горбами
Той самий кіт - кумедний світ!
Рот з людськими губами!?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вельми цікавий твір... Безсумнівно вразило... Час не може зупинитися, поки ми тримаємося на плаву, і тримаємо за хвоста вухатого кота, який ховав істину разом із віскасом на кінчику язика))
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коти вони такі... Але цей твір - то переспів однієї давньої ірландської легенди...
Дякую за цікавий і поетичний відгук! 
