«Це був великий плоский острів,
на який випало жеребкуванням
висадись першими Герману та Діурану.»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Епона – богиня коней
Пасе на острові табуни вітру,
Коней високого неба, коней часу,
Що летять вихором крізь повітря вічності.
Епона в травні – місяці коней і перегонів
Жене табуни островом буття
Серед Океану Небуття – жене вихором
Божевільних календарів «завтра»,
Жене крізь хмари днів і тумани ночей.
Ми, гели, ми, нащадки людей моря
Славимо коня неба, що несе
Срібноруке сонце над островом мрій
І смарагдів зела. Ми, гели,
Славимо тебе, Епона,
І твоїх велетенських коней
З вітрилами копит – коней синього неба.
Ми – вершники пагорбів,
Ми – діти Сонця, пастухи років,
Століть і тисячоліть
Пливемо нині
Здійнявши вітрило віри
По морю життя.
Ми, ірландці, роковані
Вічно плисти в пошуках острова –
Острова істини…
Білі хатки ліпляться одна біля одної
як маленькі раковини на березі вічності
а люди-молюски ніяк не звикнуть до цієї незвичної суші
з цими скороспілими на швидкоруч законами
кожного разу ліплені під новоспеченого керманича
обліпленого прилипалами (звичка дружнього моря)
Чи ж так буде вічно???
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікаву думку! Ви мислите образно і цікаво.... А давні легенди - це невичерпний колодязь надхнення....
Дуже сподобалося. Щось є в таких от "тяжеловесных"віршах загадково-магічне, що після їх прочитання і розуміння, ніби очищаєшся, і робиться легше на душі. І вагу власну, зайву, наче втрачаєш...Дякую.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Між гелами та українцями багато спільного. Стверджую із своїх пізнань історії, нажаль не знайомий з жодним особисто. Хочу в Ірландію, хоча б на пів року!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це справді так - історія Ірландії та України дуже подібні....