«Нікому не відомо, звідки він родом,
Якщо тільки не був він одним з тих,
Що тікали з Тари від Пана Багатьох Ремесел
І живуть нині в Дімрай Брег.»
(Легенда «Трайг Туйрбе»)
Ніч на Белтайн – мені приснився бог-олень,
І я благословив прозорий світлий день -
День давніх королів і Уснеха синів.
Вогонь Белтайну на вершині догорів,
Згас, у ніщо пішла остання квітня тьма,
Прийшов Белтайн. А з моря вогка мла
Уже як літня. Вже, неначе, з неба дар
Як Улл плоди із білих-білих хмар
В долоні падають ласкаві літні дні,
Пастух овечій м’якості ще не співав пісні,
Ще жодну волохату не назвав Карах,
З чобіт дірявих не змивав росою прах,
Ще сиру не варив із торфу запаливши ватру,
Ще не журився вихиливши кварту
Гіркого віскі днів. Журба ще не доспіла
Ще все цвіте, ще вітер водолій і Ерінн посивіла
Ще радісна, ще не вдова. Ще верес не цвіте
Ще птах співає, водоспад шумить, трава росте
Іще не випитий п’янкий червневий ель,
Дарує сміючись життя бог сонця – Бел.
Ще все цвіте, ще вітер водолій і Ерінн посивіла
Ще радісна, ще не вдова. Ще верес не цвіте
Глибоко, мудро. І просто і майстерно...
Радий Вам, Шоне Маклехе.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Красивий, образний філософський вірш. Насправді, сни - це реальність. Бо душі відпочинок не потрібний. Вона мандрує, де їй заманеться. І живемо ми одночасно у різних вимірах.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене визріла пропозиція! Її суть у тому, щоб створити ірландсько-український календар , де на кожен або й не на кожен, а на окремі дні, ваш вірш з ірландськими та українськими святами і краєвидами. Я б такий купила.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Цікава ідея.... Красиві країни заслуговують, щоб їх красу показували людям - хоч у вигляді календариків...
ще не вкрилася цвітом калина
день по дню наряджають купель
де той хлопчик? де та дитина?
посивію, як мати в той день..
не чіпайте кудлатого цвіту
не зривайте на сміх голубів
що у березні запахом літа
об'єднатись хотіли.. та збіг
каравай повилазили дружки
смиком кіс, очі заздрісні смужки
а здавалося.. й нині здалося
Шоне Маклех! Сховайте цю просідь..
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я би сховав свою сивину під вінок весняних квітів і веселився би на квітковій галявині... Але...