Білим цвітом весно коси заплела,
Наречена-вишня квіти одягла.
Та минулу весну якось пригадала.
Дівчина-красуня зустрічі чекала.
Та прийшов козаче, тільки ніч упала,
знову зоря ясна в небі запалала.
Та кохання пісня усю ніч лунала,
Закоханих цвітом вишня посипала.
До світанку молоді милувалися,
Гаряче та ніжно цілувалися.
Тільки промінь сонця починав блищати,
То козак поїхав землю захищати.
Дівчина-кохана чекати обіцяла,
З молитвою козаку ладанку вдягала.
Милий мій, коханий, ворога жени,
Хай наш Бог Ісусе тебе збереже.
Бився той козаче у бою як звір,
скаженіє ворог, йде наперекір.
У кривавій бійці увесь час спливає
Знемогли козаки, зовсім сил немає.
Місяць засвітив та й повечоріло
З отаманом військо опочити сіло
В отамана мушкет цілиться ворожий
Затулив собою козаче, немов огорожа.
Блискавкою куля влучила у груди,
У траву він впав, в голові гуде.
Ангел-охоронець свої крила звів,
Загибель козачу ладанкою відвів.
Стрілися кохані знову на успення
Вишнями накриті як благословення.
