Хоч бульки спливають в кориті-
Підступний не вимити грим.
Хоч клюви бакланів відкриті-
Та риби не бачити їм.
Хто хоче пізнать таємницю
Відносин поетолюдей,
Хай Гамлета сприйме дещицю,
І таїну вирве з грудей.
Ми ходимо краєм окраю,
Та не подаруємо мить,
Коли галогенно осяєм
Свою сублімовану хіть.
То ж черпайте з ночі до рання
Солодкого таїнства гріх,
І терпко-тривожним незнанням
Спливайте в здогадках своїх.
Ох як вправно для НеПОЕТОлюдей підпустили до самого початку таїни трохи привідкрили інтриги пізнання та й в ту ж мить шпаринку різко затулили, полишивши їх корчитися у здогадках
Тут дійсно - або знати, або намагатися марно зрозуміти
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви як завжди неперевершені!
Любо Ігнатова, ну хіба я ТАК зможу? Спробую...
Не хочу! Не хочу-не хочу,
Щоб рвали Вам щось із грудей!
Та ще й у цей час, проти ночі,
Щоб "справить" цікавість людей!
Тримайте приховану таїну
На самому денці душі...
Або заплетіть надзвичайно
В найкращім на сайті вірші!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну відпад! Ну що тут скажеш ?
Є бублик- дірку не замажеш...
Ходитимуть бідні баклани...
Їм тоже кортить таємниць...
Ну хто...і якої там мами...
чіпляється бідних тих птиць...
нап'ються із горя баклани...
наб'ють собі пузо піском...
до ранку читатимуть драми...
накрившись у кріслі - мішком...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О бідні! О бідні баклани!
Щемить Їм усе і болить!
З"їдає їх жага пізнання...
Нічого. Он йде Айболить