Моя ти мово сиротинна!
Ну за які такі гріхи
Тебе плюндрують? Безневинна,
Наругу терпиш вже віки.
Рідкі обранці тебе пестять,
Ще вільно дихаєш в селі -
Чому ж запроданці безчестять?
Чи ти не на своїй землі?
Чом містянин тебе не знає?
Чому соромиться розмов?-
А світ перлиною вважає
Посеред сотень різних мов!
Не боячися кари Неба,
Затюканий дрібний ханжа
Геть відрікається від тебе,
Соромиться, немов бомжа.
На жаль, це масові моменти -
Утрата пам'яті й ума,
Альцгеймера тяжких клієнтів
Не тисяча, не дві, а тьма!
Чому народові цілому
Так важко зберегти своє?
Отямтеся! Без мови - хто ми?
Якого племені ми є?
Із збірки "Душі несмілі первоцвіти"
2013 р.
Мова моя рідна, мова солов"їна-
Ти в моєму серці піснею живеш.
Уплітай в віночок, рідна Україна,
Зорі калинові - кетягом пожеж...
Українська душа прагне своєї мови, а ханжа нехай говорить своєю
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У них – позичена, нерідна,
у нас – врожденна і жива,
співуча, мила, своєрідна –
пошану в світі нажила...
Я к на мене – то кращої мови нема, як наша.
сильні слова, та треба сказати, що наша мова починає відроджуватися, все більше та більше на ній розмовляє. А вона така красива... не розумію тих хто не любить українську мову
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На щастя, це так. Вона відроджується! Просто, писала я це давно. Щиро дякую!
а ханжа нехай говорить своєю 
сильні слова, та треба сказати, що наша мова починає відроджуватися, все більше та більше на ній розмовляє. А вона така красива... не розумію тих хто не любить українську мову
