І
Дорога до ба́тьківського дому
Устелена мережкою зірок,
І радість пам'ятає, й сизу втому,
І перший мій у цьому світі крок.
По ній щоночі тихо місяць лине,
А потім присідає на даху,
Над нею пливе пісня лебедина,
Від дому долю відганя лиху.
П-ів
Ввесь світ гаптують мов рушник дороги,
А вулиць мов травин на всій землі,
Від гір Карпатських до Дніпра порогів
Один лиш шлях обрали журавлі,
Бо він понад усе, він рідний серцю,
Печаль зітре й навіки зніме втому,
Укине в теплих спогадів озерце,
Бо це дорога батьківського дому.
ІІ
Ось ніби вчора тут веселку я ловила,
Збирала мамі квіти запашні,
Дитинство нею розправляло крила,
Цілунки дарувало навесні.
Пройшли роки, як мить, усе змінилось,
Для мене доля інший дім знайшла,
Та спогади дають життєву силу
Про ту дорогу, що у рай вела.
Гарна дорога... до батьківського дому! 
