"Життя - це картина повішена у темному музеї."
(Гійом Аполлінер)
Ми всі живемо на островах.
Навіть вони – бедуїни,
Що бачили тільки море піску,
Ховаються в острівцях своїх наметів,
Пливуть на островах своїх верблюдів.
Бо кораблі – це теж острови.
Вівцю на голому пустищі
Назвали рибою.
Якогось жебрака,
Що писав всеньке життя
Свою автобіографію
Репліками водіїв
Громадського транспорту,
Назвали пророком.
Якогось старого жорстокого параноїка
Назвали благодійником
І почали ритуали влаштовувати
Навколо його монументу
Зробленого з найхолоднішого каменю
Та навколо його заспиртованого
Мертвого тіла.
Островами скелястими
Блукаю, як сновида вітрильників,
Про тутешнього лорда згадую -
І для чого то він собі
Оцей понурий замок вимурував?
Для чого…
Примітки:
Даруйте за такий сумний настрій у цьому сьогоднішньому словесному етюді. Але ж не пасує в цей день так сумувати, бо саме отакої ж календарної дати Гійом Аполлінер написав свій «Міст Мірабо», а я про сумне…
гарний вірш, як і всі решта...а де можна придбати Вашу збірочку? думаю, знайшлось би багато охочих читачів))
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене вийшла другом книжка у минулому році в Україні - але вона дуже швидко розійшлася - мені прислати тільки один авторський екземпляр... Мало вийти друге видання - але так досі і не вийшло...
Виокремивши свій простір, ми якось його називаємо...Під тиском часу він змінюється..."а ми ще є..."гарна тема...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і тонке розуміння цього твору. Аполлінер дуже тонкий поет. Читання його творів викликало в мене отакі от сумні роздуми... Точніше я зажурився серед ночі думаючи про сучасний світ і згадав Аполлінера...
Глибинно. Ваша поезія мудра і прониклива. На зустрічі *Об'єднаних словом* Артур Сіренко подарував нам Ваші збірочки. Дякую! Тепер маю можливість насолоджуватися Вашою поезією і за межами інтернету.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як приємно, що мене читають, мекне розуміють... Я навіть не сподівався, що колись мої твори побачать світ у паперовому варіанті в Україні. Але життя непередбачливе. І дарує інколи приємні сюрпризи.
...так,але менi здаеться,що "Мiст Мiрабо" - твiр про скороминучiсть кохання,що,як на мене,не дуже то й весело...
а "Лорд островiв" - тут усе глибоко дуже:самотнiсть,така собi "острiвнiсть" - то незмiннi супутники людини - незалежно якого рiвня успiхiв i визнання вона досягнула.Ось так менi здаеться.
вiрш-
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут якраз і є тонка іронія - бо "Міст Мірабо" - це не просто сумний, де дуже сумний твір...
"...Минають дні, а я ще є."
(Г. Аполлінер "Міст Мірабо")