Зозуля не роки, вірші кує поету.
Вона також — душа чи янгол із крильми...
В її ку-ку, ку-ку — мелодія сонета,
У пошуках творінь блукає між людьми.
Розносить діток попеляста по планеті,
Поет свої вірші розгорне на крилі...
Зійдуться двоє в накукованім куплеті,
Думками полетять, подалі від землі. 2013
Гарний вiрш, Лано. Дiйсно, досить влучно ви пiдмiтили такi характернi особливостi. Перетинаються у них мрii i погляди, спорiдненiсть присутня деяка.
А то менi також на зозулячу тематику деякi роздуми навiялися. Ось, можете якраз переглянути: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812111
А тож, як анекдот ще з цього приводу е: "Купуе одна людина у зоомагазинi собi канарку - ну, якраз саме чоловiчого роду, самця. I запитуе одразу у продавця: "А як ця пташка буде спiвати взагалi - гарно, приемно спiвае?" А продавець йому у вiдповiдь: "Розумiете, у такому випадку - вам тодi потрiбно ще одну канарку купити - i на самку вже показуе. А покупець каже: "Та навiщо, менi однiеi пташки цiлком вистачить. А продавець йому: "Справа в тому, що без цiеi пташки - даний птах взагалi спiвати не буде". Чоловiк тодi здивувався, каже: "А чого ж це раптом?" А продавець у вiдповiдь: "Бо ця пташка - вона е композитором того кенара, композитор це його".
я теж колись зачарувалася красивим птахом і думала, що він для мене співає, а він співав для подруги своєї-самки, яка незабаром до нього прилетіла та я за них пораділа!