Нерозуміння – як маленьке вбивство,
Нерозуміння – як маленька смерть:
Хай не навічно, може, й не навмисно –
А під ногами проломилась твердь.
Неначе серце розірвали навпіл,
Неначе душу скальпель розділив,
Хоча в словах нема брехні та фальші –
Чад сивий, злий свідомість закадив…
Немов за мить повимикали зорі,
Мов ураган невидимий пройшов…
Зашити рану спробувати можна,
Та вже не щезне з того місця шов.
Зашити рану спробувати можна,
Та вже не щезне з того місця шов. - чудові слова! Та час і власна розсудливість, спроба все добре осмислити можуть затягнути шов гіркої образи і людина знову поверне собі такий омріяний душевний спокій. Все залежить від нас і нашої самоустановки: на що ми налаштуємо себе - на образу і непрощення, чи на мудрість і душевну гармонію. Гарний вірш, емоційний, наштовхує на роздуми, тому й зачіпає струни душі.
Innessanew відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, моє мудре, ніжне, дороге Сонечко! Все саме так...
"Счастье - это когда тебя понимают" (с), но и непонимание не нужно так уж драматизировать, а то от рубцов живого места не останется.
За твердь, которую не проломить!
Innessanew відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, Светуль, драма - не конструктивная вещь! Это эмоция одномоментная - когда непонимание выглядит, отчасти, как нож в спину - неожиданно и предательски. Но!.. Поскольку тверди надо быть гибче, то она может спружинить и дать толчок для полета На что и будем располагать)
Рада тебе! Хорошего дня, дорогая! Угощаю)
це - образа... свіжа... вона мине - тим паче, часто людина сама себе не розуміє, навіть частіше - чим "часто" - рубець... що ж - це досвід...
Innessanew відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю, за вартісне доповнення - завше чекаю).. Так, рубець - то досвід, але досвід може приходити й іншим чином, за можливості... В чому причина, аби саме так - основне питання...
А нерозуміння - болісна річ, бо незрозуміла...))
Гарного дня! Скучила!