Я не люблю сюжетів,
Про романи і каву,
І рядочків лукавих
Про вологі манжети
І про туш, що розтерта.
То вірші-трафарети,
Мов гриби після зливи,
І думки нещасливі.
"Щастя втрачене, де ти?" -
Кличуть псевдопоети.
"Серце, ранене, любить!" -
Щирість солодкувата,
Мов цукрова-бо вата
Бридко липне на зуби,
Власне "его" голубить.
Хтивий натяк: "Мол, хочу",
І про пози у спальні.
Ріжуть рими банальні
"Знов-любов", "очі-ночі",
З істин псевдопророчих.
І "тобою-собою"
Він закінчить промову,
І візьме за основу
Ідеали героїв:
Попелюшку й ковбоя.
- Та куди там Сосюрі!?
- Так простенько, зі смаком!
"Геніальний" писака
Нагострив манікюри
І немов собацюра
Все на критику гавка...
