Ти - маля, на світ уперше дивишся,
І тобі радіють в небі зірки
І усміхнені матусині вилиці,
Світ, як молоко грудне, не гіркий.
Приспів
Табуни із твоїх років їла даль,
Світ вганяв тобі глибоко гостру сталь,
Обривав останні спроби відчаю,
"Ти ніхто!" - неначе світ засвідчував.
***
Ти - юнак, і руки стали сильними,
Борешся за місце під сонцем ти,
Біди, що накочуються хвилями,
Ти долаєш і ідеш до мети.
Приспів
***
Молодість, що проводжала досвідом,
Із очей украла палкість думок,
Ти встаєш, як і раніше, вдосвіта,
Та мовчить до сонця в грудях замок.
Ти - старий, і біг доходить вже кінця,
"Хто я тут?" - спитаєш ти у Душі,
І зірки, що ще маляті всміхалися,
Ланцюги у грудях знищать усі.
Приспів
Веснами в душі проснеться молодість,
І пташок поллється радісний спів,
Вчуєш ти, що звідти дує холодом,
Де душа в полоні штучних замків.
Ага. Зараз серед моїх друзів-однолітків (мені 18 років) побутує думка,що життя треба прожити так, "щоб було що згадати, не було що внукам розказати". Я трошки іншої думки))
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хаха, цікаві твої однолітки, життєва позиція у них має прямо-таки залізну логіку одне тільки тішить, що є такі люди, як ти, серед твоїх однолітків-"неоромантиків", хто думає по-іншому... раджу почитати цикл книг Володимира Мегре "Звенящие кедры России", ці книги відкривають очі на наш світ і дають можливість зрозуміти вічно актуальний сенс буття
Цікаво) такий собі міні-літопис)) останній катрен особливо сподобався)
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі) ага, така собі пісенька на "подумать", над таким замислюватися, як на мене, дуже корисно..часто люди кажуть: "От в молодості, по-малолєтці, я таке творив, так чудив. Ось тепер маю болячки різні і життя втрачає сенс, все так погано.." і починають нарікать на державу, на суспільство, на всіх - тільки не на себе...