А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
1.Про постріл по околиці з гармати... 2. В воронку відповзаючяий поволі...3. А когось бій у птахів обернув, По небу відлітаючих у вирій. Дуже сподобався вірш, нані Наталіє! Вибачаюсь за наглість, але по чоловічому, мені бачиться так.
Отакий вірш мають виконувати зі сцени юні читці... Пропонуватиму до виконання.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олександре! Якраз молоді і треба якомога частіше замислюватися над подібними запитаннями. Це наша гірка пам'ять і забути не маємо права. Дякую ще раз!
Так, ми про війну тільки із кінофільмів знаємо,
В шкільних підручниках історію вивчаємо,
Але про загиблих воїнів завжди памятаємо,
бо у кожній сімї жертви війни маємо...
ВІЧНА ПАМ‘ЯТЬ ГЕРОЯМ І СЛАВА!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, про війну ми читали хіба що в книгах, чи бачили фільми по телебаченню...А що коїлося насправді і як почувалися люди, охоплені полум'ям війни, про це ми можемо лише здогадуватися. Вічна шана нашим визволителям, які подарували нам мир на Землі. Дякую, Оленько!
Поздоровляю Вас зі святом Перемоги і бажаю творчих злетів і творчої наснаги.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, пане Володимире! Прийміть і мої вітання! Хоч і великою ціною далася нам ця перемога, та, завдячуючи нашим дідам і прадідам, ми таки отримали мирне небо над головою.
Багато полягло солдатів за перемогу над фашизмом за світле наше майбутнє. Думаю, що шана загиблим ціниться навіть тоді, коли схиляємо голову. Дякую Наталю, за спогад Великої Вітчизняної. І хай завжди буде світле небо над нашою Україною
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Боже, пані Галю, дай Боже...Ніщо не повинно канути у забуття, не маємо на це права. Дякую Вам щиро за співпереживання і щирість Вашої світлої душі!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анно! Пропустила крізь себе цю болючу тему, хоча, що мені відомо насправді? На щастя, я не відчула на собі всього цього жаху і можу лише здогадуватися...