...На відстані любить тебе не можна,
На відстані можливо лиш страждать.
Така любов на відстані тотожна
Зневазі до «невиповнених» дат:
До дня, коли з тобою ми зустрілись,
Й твій погляд пронизав мене навік,
Коли мене чекала й серцем снила,
Бо був для тебе «той» я чоловік,
Якого ти усе життя плекала
І подумки любила вже давно,
Бо перед нами спільна доля стала,
І ти дійшла того, що це – «воно»;
До дня, коли твое смиренне тіло
Омило від жури священне джерело,
Бо ти давно уже того хотіла,
Щоб на душі святковіше було;
До дня, коли в коханні я зізнався
Й твоєї щиро попросив руки,
Бо ж я твоїм навіки бути мався,
А ти – моєю, попри всі роки,
Які ми прожили із іншими у парі
І мали діток, – в мокрі подушки
Роняли сльози золоті і карі,
Й вились над нами чорнії крукИ;
До дня, коли була ти у недузі
Від розпачу й підступності зневір,
Коли в суєтному життєвім крузі
Металась ти, немов підбитий звір,
Й твоя рука, як вічний знак питання,
Була в час скрути у моїй руці,
І згасли вмить усі твої страждання,
Й здолали ми твої незгоди всі;
До дня, коли на дальнім полустанку
Зустрів тебе, щоб смерекову ніч
Увіковічить – випить до останку
Росу кохання, сліз твоїх опріч;
До дня, коли обох ласкава хвиля
Єднала й кликала у далину,
Де жодна в морі не пропала миля,
І почуття збудились віді сну;
До миті, де шалені плани мрілись –
Побудувать на двох один палац!
Не на землі, а в небі... Так хотілось
Самому Богу. Бо він любить нас.
...На відстані і простору, і часу,
Як кажуть, нам стає усе видніш.
А я, сліпий, не ждУчи «екстракласу»,
Піду до тебе пішки, босоніж!
Бо я тебе кохати вже не зможу
На відстані. Я буду лиш страждать...
Хай для любові зустрічі – всеможні,
Сильніш мана невиповненних дат!
який зворушливий твір...і треба ж- навіть назва збігається якби раніше прочитала - то мабуть би іншу назву дала б твору. Я ненавмисне
Заберу в обране, пане Олексо!
Прекрасний вірш, Олексо! Можна наспівувати. Ото я у вас повчуся ямбів і хореїв, уже щось починаю тямити. Почитали сьогодні кілька віршів Жадана - за душу бере.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На відстані кохання є, повір, -
Про це я зможу написати твір!
Не в прозі напишу, а у вірші:
Почуй кохання музики в тишІ!..
Ти пам'ятаєш весну, той бузок,
Ми вірили у здійсненя казок...
Той перший дотик наших юних рук
Я пам'ятав у розпачі розлук!
Літа зістарили, та в серці острівець
Минулого, де біг я навпростець,..
Тієї юності, де перше почуття
Лишилося на все моє життя!
На відстані кохання є, ти вір,
Воно ворушить пам'ять до цих пір...
Кохайте!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка гарна ода! Саме зараз для її здійснення весняна природа!!!З весною! Кохання несіть через роки життя з собою!!! Заходьте на мою поетичну лаву,- приготую каву!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що не минаєте! зайду на каву! Але якщо кава буде гірка....