«…А було в Ірландії споконвіку
всього чотири Мананнани,
що жили не в один час.»
(Скела «Сватання до Луайне і смерть Атірне»)
Емайн Маха. Її холодні камені
І зелені пагорби журби
Співають все ту ж пісню
Хвилями запашної трави,
Що і в часи Еохайда Мугмедона
Та його гордих синів –
Бряна, Айліля, Фіахра, Фегруса
та Ніла – короля королів,
Якому сама Влада
Подала воду з криниці вічності
Наповнивши глек пам’яті
Явившись мисливцям епохи,
Що заблукали у нетрях буття
І старою потворною,
І прекрасною дівчиною.
Суха гілка тису
Посеред оберемку хмизу –
Це твоя забута легенда
Країна Трилиснику
І Священного Каменя!
Я друїд-коваль віщую
Знаками мальованими
На білому камені Улада,
На підвалинах дому Дінн Ріг:
З білої піни хвиль
Прийде на землю Ірландії
П’ятий Мананнан –
У променях слави
Вісником Волі.
Дуже цікавий такий вірш...
Цікаво побільше дізнатись, хто такі Мананнани...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це все з ірландської міфології. Мананнан - син бога моря Ліра. Маннаннан у давніх ірландців - бог хвиль і подорожей. Було ще кілька персонажів легенд яких теж звали Мананнан. Доречі, правильна назва острова Мен - острів Мананнана. Там навіть є скеля, що вважається його троном...
ваш вірш переніс мене в дитинство; великі білі камені на березі Росі, понад самою водою, поросші мохом на північній стороні, а у підніжжя з моріжком із клєверу, ми його так і називали, не конюшина, а клєвер- хотілось би знати етимологію слова. Трилисник і Камінь - легенда, езотерика...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий ліричний відгук! Люблю давні легенди....
захоплююсь Вашими творами. В них звучить мудрість та історія, може не завжди зрозуміла мені на даному етапі життя, але з часом, я сподіваюсь, все стане на свої місця. Щиро дякую за чистоту моєї рідної мови
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук на цей твір - я вже думав, що це взагалі ніхто не зрозуміє і не сприйме...