розповім тобі казку
кішечко
знаю ти ждеш її
наче сонця весною
мов безсоння в солодку ніч
отже
казка ця біла
не віриш - то виглянь в віконце
там так ніжно-преніжно
сніжинки вливаються в сніг
та щоб казку цю слухати
до мене ходи на коліна
приголублю тебе
як іще не голубив ніхто
і на вушко шептатиму:
мила і ніжна жадана
ти спитаєш де казка
а казка уже почалась
бо хіба так буває
щоб райдужно було в цім світі
та ми створимо свій
у якому не буде розлук
будем в нім тільки ми
будуть наші окрилені руки
що на ласку летять
мов пташки до гніздечка в саду
чим усе це закінчиться?
а не хочеться в казці фіналу
тож її не завершую
хай буде вона без кінця
а за те що ти слухала
я райсько тебе поцілую
і поглину в обійми
поринувши в ніжність без дна
...
А картинка в тему, я щось таке собі й уявила подібне, коли вперше прочитала цей вірш... Лише в моїй уяві героєм був ти і якась прекрасна незнайомка... Чудовий вірш
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую) думаю я вже познайомився з тією прекрасною незнайомкою (ім'я і подробиці в приват)
Верлібр - форма доволі складна, як на мене. Кожне слово повинне важити більше, анж важила б рима. По-моєму, Вам це вдається. Оцінювати верлібр не осмілюся, а читацька моя оцінка твору буде гарною. Читається приємно, змушує думати. А ще сподобався Ваш комент: "Любіть критику!" Підписуюся під кожним словом. На критиці поет має вчитися, роблячи висновки. На жаль, початківці боляче реагують на зауваження.
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! ...так початківці цим гальмують свій творчий ріст, а ще мало читають і піддаються впливу нині модної літературної "попси"... але спочатку було Слово... і буде воно вічно, світу не стане, а Слово буде творити нові світи...
...так початківці цим гальмують свій творчий ріст, а ще мало читають і піддаються впливу нині модної літературної "попси"... але спочатку було Слово... і буде воно вічно, світу не стане, а Слово буде творити нові світи...
