Яка сьогодні довга ніч!
Блука між снів, немов примара,
Змітає все минуле пріч,
Усе, що жде свою покару…
І чистить, чистить від лайна
І душу грішну, й грішне тіло,
Задовольняючи сповна
Усе, що в сни нараз влетіло.
І ясен день уже гряде,
На суть розкривши зрячі очі:
Як бути… з ким… і жити де?..
Хай день прозріння не зурочить!
О, цей одвічний дуалізм –
І день, і ніч – життю підмога!
Нічний мізковий спіритизм –
Ясному дню гладка дорога…
І хай нуртує круговерть,
Хай небайдужість хороводить!
Всьому, що зле, я зичу: «Смерть!»
А все святе прославлю в одах.
13.10.2010
дивні, добротні темами у вас речі; ось "походив-побачив" вашого, читаю та міркую. ви вмієте давно робити те, що я хотів би навчитися, - та чи встигну? і чи дасться?
Не прибіднюйся, козаче! Певе, деякі речі вммієш робити не гірше мене! 
