Ірландія!
Мрій моїх візерунок,
Світло туманного дня,
Кров серця мого,
Цвіт вересу
І грудка землі
У руці затиснена.
Голос дзвону
І шум Океану,
Холод скель
І вогню жар.
Ірландія!
Вітру подих
Над вересом
І сенс життя мого,
Свободи пісня,
Вічно сумна вдова,
Що синів загиблих оплакує.
Дерево вічнозелене,
Дитина вічно усміхнена,
Що бавиться на березі
Нескінченної ріки часу.
Ірландія!
Роса на траві,
що з крові кельтів виросла,
Хрест кам’яний
І зелені пагорби,
Терпкі жорстокі легенди
І пісні безтурботні,
Камінь долі,
Що кличе дітей своїх
До Волі - їм Богом даної.
Гели -
Сини королів!
Діти богині Дану!
Слухайте
Як Вітчизна кличе вас.
Примітки:
Авторський переклад з ірландської.
Написано під час поїздки в Коннахт у 1962 році.
Острів долі (Фаль) - давня назва Ірландії.
Гели - назва ірландців.
Є така приказка в Ірландії: "Всі ми сини королів." - в Ірландії в старі часи було кілька десятків маленьких самостійних королівств. Так що, якщо добре поритись в генеалогії, кожен ірландець знайде серед своїх предків королівське коріння.
Згідно давніх легенд - найдавніше населення Ірландії складали племена, які себе називали "Діти богині Дану".
На світлині - скелі Мохер.
Мужня і тужлива любов у вірші до своєї Батьківщини, її древньої історії...
Маємо спільну богиню Дану - волога (санскр.) - згідно Вед та українського пантеону Богів
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Пантеон ірланських язичників з одного боку нагадує трохи пантеони інших індоєвропейських народів, але має свю своєрідність. Там фунції богів дуже заплутані і міфологія якась химерна і нелогічна...
Такі теплі, патріотичні вірші про сувору,
скелясту землю! Не можу навіть уявити що б Ви написали про щедру й зелену Україну.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! Про країну яку любиш іноді писати дуже легко, а іноді дуже важко. Легко, бо пишеться серцем, а важко, бо відчуваєш, що виразити свої переживання складно, і країна яку любиш гідна кращих слів....
Викликає повагу така щира, глибока любов до Вітчизни! В цій оді древній країні відчувається неабиякий розмах свободи, гордої невпокореності і шани до синів її...Замилувалась метафорою : : Ірландія!
Мрій моїх візерунок,
Світло туманного дня,
Кров серця мого... Творіть ще))
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відчувається як Ви щиро
Дякую за відгук! Пантеон ірланських язичників з одного боку нагадує трохи пантеони інших індоєвропейських народів, але має свю своєрідність. Там фунції богів дуже заплутані і міфологія якась химерна і нелогічна... 
