Моєму батькові – Патріку Маклеху,
що загинув під час Великоднього повстання 1916 року в Дубліні
присвячую. Щиро.
Кажуть, що коли він впав на бруківку
вражений англійською кулею останніми його словами були слова:
«Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin…»
Ми вміємо кепкувати
Коли в очі дивиться смерть,
Ми вміємо бути байдужими
Коли ураган все руйнує вщерть.
Ми вміємо лишатись спокійними
Коли вбивають нас.
Ми з дивним спокоєм споглядаємо
Рев океану, вихору свист та іконостас.
Ми звикли до пожеж
І на згарищах новий будувати світ.
Наша музика весела і безтурботна
Коли доля жорстока зриває цвіт.
Нас не хвилюють нестатки і негаразди
У бідності ми знаходимо втіху,
У своїх нещастях – тему для жартів,
Під шибеницею – причину для сміху.
Ми вміємо спокійно милуватися
Росою туману і цвітом вересу.
Спокійно слухати спів скрипки шанахі
І стогін банші з чорних боліт.
І тільки два слова
І три літери
Змушують наші серця
Калатати шалено
І вилітати з грудей в небо:
«Ми самі»,
ІРА.
Історію трохи знаю, тому розумію тематику про Шинн Фейн та ІРА... Все-ж таки, Ірландія прагнула до незалежності навіть такими способами як тероризм (якщо чимось образив, вибачаюсь), але дійшла і добилась...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Історія Ірландії була сумною і трагічною. І часто навіть безглуздою... В кожній країні були періоди стрілянини. Тільки в у нас в Ірландії це дуже затяглося... І досі четверта частина Ірліндї під владою чужої держави...
Знімаю шапку, схиляю голову...
Уцьому творі все зрозуміло, сильно, праведно...
Без порушення ритму Космосу...
"Кшатрий - человек, не терпящий никакого насилия, борющийся с ним, но никого не угнетающий. Таков идеал...", Шри Ауробиндо
Вічна пам'ять...Героям слава!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00