(Низка хокку)
* * *
Осіння трава…
Буду пригощати сіном
Пухнастих звірів.
* * *
Хащі міста.
І тут – жити та шукати
Приречені ми…
* * *
Старого човна
Знову ремонтую. Звідси
Попливу в порожнечу…
* * *
Старий музика
Дарує сумні пісні
Тиші осінній…
* * *
Слова краплями.
Чи то осені дощі
Чи то віршів сум…
* * *
Аромати та сталь.
Холодно, ранок весни.
Фрукти розрізав…
* * *
Вечірні сутінки.
Пошуки людини,
Що здатна допомогти…
* * *
Сутра вечора.
Обірвані струни кото.
Човен і захід…
* * *
Після падолисту
Хризантеми цвітуть
Тільки у пам’яті…
* * *
Сутінкове місто.
В епоху занепаду
Про весну журба.
* * *
Навіщо квітами яскравими
Мені весну нагадали
Цією зимою вічною?
* * *
У миготінні зірок
Душі старих знайомих
Випадково побачив…
* * *
Люди і вітер.
Осінні холоди...
Самотність.
* * *
Згасла свічка.
Запалю ароматну паличку
Над прахом спогадів…
* * *
Дощі осені!
Омийте душу мою
Від праху людей…
* * *
Промені світанку.
Допоможіть побачити
Вітру легкий слід…
я тут подумала,що складні деталі-це вже й не так погано
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не зовсім зрозумів, що Ви мали на увазі - чи то мої хокку дуже прості чи то в них зявились складні деталі які в принципі чужі класичним хокку майстрів старої Японії....
Хащі міста.
І тут – жити та шукати
Приречені ми…
---------
Аромати та сталь.
Холодно, ранок весни.
Фрукти розрізав…
---------
Вечірні сутінки.
Пошуки людини,
Що здатна допомогти…
----------
У миготінні зірок
Душі старих знайомих
Випадково побачив…
-----------Зачепили
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Ви розумієте мої твори - це відчувається... Інколи така порожнеча в душі - навіть там - в горах...
cкладні речі-майже завжди дуже прості,життя-жит, тя,жити тобою,отже,рухатись,як насінина проростає до тя,світ один-культур багато,можливо,якщо ці миті об'єднати і буде той самий шлях..................
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Напевно, я дійсно ускладнюю собі життя - все дуже просто - треба жити як живеться - але така вже в мене натура - все ускладнювати...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно - я не знаю, що таке життя. Інколи мені здається, що знаю, але це ілюзія знання... Інколи мені здається, що життя це страждання, інколи здається, що миттєве сплетіння дхарм.... Поняття "Шлях" надто складне у японському світі - тому я не наважуюсь поставити між ними рівність.... Але, можливо, Ви праві...
Ваші вірші так тонко передають бачення світу, і Ви мислите (хоч і наголошуєте, що хокку - не канонічні)суто, як виходець зі Сходу
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо Будда був правий - всі ми здійснюємо реінкарнації і народжуємось знову і знову в нових перевтіленнях.... І, можливо, я справді колись жив на Сході - в минулому житті... А можливо я просто "Мандрівник на Схід" як писав про таких людей Герман Гессе...