"Не завдавай душі своїй жалю, не муч себе думами сумними.
Радощі серця - то життя людини, а чоловіка веселощі - довголіття.
Розважай себе, втішай своє серце, геть проганяй від себе печаль:
багатьох бо сум уже погубив - немає ніякого з нього пожитку"
(Сир.30, 21 -23).
Людина:
Тривожуся кожним словом,
Чи сказане все до пуття?
Як випросить можна у долі
Щасливе і добре життя?
- Чи можна до зір полетіти,
Де в небі ліхтарики світлі?
Бо там, кажуть вічна весна,
Живе Світлий Дух в небесах.
А тут на землі у молитві
Неначе загублена птиця.
- Чи може, хтось крила відтяв,
Журавкою - долю назвав?
Обтяжені плечі, і падає хрест,
Та лину щоразу - до світлих небес.
Розправила крила, шукаю Христа
Та Віра завжди у людини слабка.
Стежини з дитячого світу
Де були в любові зігріті
Ведуть у широкі світи,
Де важче, і важче іти.
Ангел:
- А ти все люби, не журися нічим,
Знай, світ є веселим, хоч дещо сумним.
Радій, коли в квітах буяє весна,
Як хліб у полях золотих дозріва.
Всміхайся, щоразу назустріч вітрам
Не плач, бо сльозини втирає Бог сам.
- Ти знаєш, в шорсткому колючім терні
Троянди цвітуть запашні й чарівні?
Співай, коли змочить краплинами дощ,
Втішайся! Дарма, що до нитки промок.
Люби світ сильніше всім серцем, душею
Хіба ж ти не знаєш, що Він є з тобою?
Втирає з обличчя солоні сльозини,
Лікує всі рани і болісні днини.
- Не можеш збагнути Його доброти?
Прекрасним є світ! А людина це – ти!
Людина:
В усмішці побачу я Бога?
А тіло - це Храм Душі?
Мій Ангеле, Світлий і Добрий, -
Це хочеш сказати мені?
Ангел:
Хіба ж ти не знала, що Бог живе в серці,
Ти знаєш, що Бог - це Любов!
В солодкому диханні, в тихому плесі
Сліди на піску залишав.
Людина:
Я Віру збагачую словом
Мов птах, а людиною йду.
Хотіла зустрітися з Богом,
А Бога у серці несу!
Несу я у пісні, в молитвах
На арфах Його впізнаю.
То пташкою лину у небо,
Шукаю у хмарах дощу.
Любіть свого ближнього, люди!
Шукайте між вами Христа.
Він мертвого навіть розбудить,
Хай буде Любов жива!
Любов є цінніша від скарбу,
Від золота, що блищить.
Хай прийде до кожного Ангел,
І правду таку сповістить.
Римлян 10:11-14 "11 Також у Писанні говориться: «Кожен, хто ґрунтує свою віру на ньому, ніколи не розчарується». 12 Адже немає різниці між юдеєм та греком — Господь один для всіх, і він щедрий до кожного, хто його кличе. 13 Бо «кожен, хто кличе ім’я Бога, буде спасенний». 14 Проте як будуть кликати того, в кого не повірили? А як повірять в того, про кого не чули? І як почують без проповідника? 15 І як хтось буде проповідувати, коли його не буде послано? Тому в Писанні говориться: «Які гарні ноги тих, хто звіщає добру новину про те, що добре!»
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.
Що заходити на мою сторінку. Дай, Боже, вам щастя і здоров'я.
А тіло наше -то є Божий храм.
І серце на сторожі храму цього,
А У ХРАМІ отім на вівтарі-
ЧАСТИНОЧКА БОГА ЖИВОГО... ГАРНО Галю .піднесено .світло і високосно!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я згідна з вами, Олю. Наше тіло має очищатися в молитвах і має бути Храмом Божим.
Третій раз пишу відгук. Світла, ніжна, тепла поезія-роздум про земне матеріальне і небесне духовне, про любов до ближнього, про Бога і про Любов. БОГ Є ЛЮБОВ.Дякую за вірш.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Зіновію за такі щирі і приємні серцю слова. Вам сердечко від весни і Бога.
З Вербною неділенькою і з Паскою водночас! Поріднила Ти два світи, Галинко! Твір просто сильний! І хочу його розмістити на нашому паломницькому сайті чи можна?
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СВІТАНОЧКУ, дякую вас теж вітаю. Інколи з Богом розмовляю, так і два світи зі мною. Можете розмістити, рада буду. Напишіть мені будь-ласка паломницький сайт, може інколи заходитиму. Дякую, золотко за приємні слова.